Обмін речовин та його властивості

 Обмін речовин- це сукупність хімічних сполук, що забезпечує життєдіяльність і ріст клітини. Обмін речовин - це те, що є основою живого організму, це обмін між хімічним складом людини і навколишнього середовища.

 В обмінних процесах нашого організму беруть участь всі хімічні та природні елементи - білки, жири і вуглеводи. Виконуючи кожен свою роль - білки, створюючи будівельний матеріал, а жири з вуглеводами, регулюючи баланс енергетичних витрат - чітко і злагоджено взаємодіють один з одним. До них на допомогу приходять мінеральні речовини і вітаміни, які покращують клітинну середу.

 Обмін речовин складається з двох сторін:

• асиміляція - синтез, створення і засвоєння організмом нових речовин
• дисиміляція - розкладання, розпад поживних речовин.

 Ці процеси йдуть паралельно і все життя. Розрізняють наступні етапи:

• Надходження поживних речовин в організм
• Всмоктування їх із травного тракту
• Перерозподіл і засвоєння поживних речовин (тканинний етап)
• Виділення залишків продуктів розпаду, які не можуть засвоїтися в організмі

 Процеси обміну речовин йдуть в організмі швидко й інтенсивно, хоча в організмі немає високого тиску і температури. Ця швидкість забезпечується участю ферментів і інших речовин.

 Значення обміну речовин

 Обмін речовин заслуговує того, щоб приділити йому найпильнішу увагу. Адже від його налагодженої роботи залежить постачання наших клітин корисними речовинами. Основу обміну речовин становлять хімічні реакції, що відбуваються в організмі людини. Речовини, необхідні для життєдіяльності організму ми отримуємо з їжею.

Додатково нам потрібен ще кисень, який ми вдихаємо разом з повітрям. В ідеалі повинно спостерігатися рівновагу між процесами будівництва та розпаду. Проте ця рівновага може бути порушена і причин цьому є маса.

Гомеостаз та шляхи його забезпечення

 Головною умовою існування будь-якої істоти є збереження сталості будови і функцій, тобто стану внутрішнього середовища за будь-яких обставин. 

 Сталість внутрішнього середовища організму на будь-якому рівні – молекулярному, клітинному, тканинному, органному, системному – називається гомеостазом. Він передусім залежить від сталості хімічного складу крові, кровообігу, газообміну, травлення, температури тіла, імунної системи. 

 Гомеостаз – сталість внутрішнього середовища організму. Ця сталість підтримується буферними системами. До них належать: хімічні – це буферні системи крові, та фізіологічні: легені, нирки, печінка, кісткова тканина, потові залози. 

 В біологічному середовищі під кислотно-основним станом розуміють співвідношення концентрації водневих Н+ і гідроксильних ОН– іонів. Іони водню утворюють кислу реакцію середовища, іони ОН– і інші компоненти біологічних рідин – лужну. Рідке середовище організму має визначене рН середовища і тільки при його нормі можливе оптимальне протікання обміну речовин (метаболізм). 

 Кров має слаболужну реакцію. рН артеріальної крові 7,4. а венозної – 7,35. Довге зміщення рН людини навіть на 0,1-0,2 може виявитись смертельним. рН венозної крові 7,35 внаслідок. Всередині клітини рН дещо нижчий (7,0-7,2), що залежить від утворення в них при метаболізмі кислих продуктів.